Рішення спецтрибуналу: чи реально посадити путіна

Рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) видати ордер на арешт путіна спричинило резонанс у світі, в Україні та у самій росії. Вперше за всю новітню історію до міжнародної кримінальної відповідальності за звинуваченнями у воєнному злочині притягається лідер країни з ядерною зброєю. Проте питання, чи виконають повноправні члени Римського статуту свій обов’язок співпрацювати з МКС, залишається відкритим та вкрай дискусійним. Думки міжнародних і українських експертів з цього приводу радикально різняться. Одні впевнені, що шанси на арешт путіна є мізерними, інші думають, що справа МКС має реальну перспективу – все закінчиться арештом і притягненням російського лідера до відповідальності. 

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи реально посадити путіна. 

Як відомо, Київ ще до рішення МКС почав просувати ідею спеціального трибуналу над російськими воєнними злочинцями. Він має отримати юрисдикцію розслідування лише одного злочину агресії, що дає надію на дуже швидке правосуддя. За основу повноважень майбутнього трибуналу планується взяти визначення злочину агресії та його співучасників Римським статутом. Він визначає, що підсудними у справі про агресію мають стати особи, які здійснювали «планування, підготовку, розв’язування або виконання акту агресії» та мали «можливість фактично здійснювати контроль над політичними або воєнними діями держави або керувати ними». Такий підхід дає підстави внести до переліку звинувачених, окрім путіна, і вищих посадовців рф та Білорусі.  

Для реалізації ідеї спецтрибуналу Україною та західними партнерами розроблено одразу три моделі, кожна з яких має як переваги, так і недоліки. Перша модель передбачає створення спецтрибуналу рішенням РБ ООН. Друга модель – створення трибуналу на основі багатостороннього відкритого міжнародного договору. І третя модель – так званий гібридний трибунал, створений на основі українського права із залученням міжнародних структур для аналізу його діяльності.

Які ж аргументи висувають прихильники і скептики судових перспектив путіна? 

Аргументи песимістів.

1. Основним аргументом песимістів є те, що одним із неписаних принципів міжнародного права є імунітет від кримінального переслідування так званої «тройки» (troika) – чинних голів держав, прем’єр-міністрів та очільників МЗС. Вважають, що на час виконання повноважень ці троє посадовців мають абсолютну недоторканність для правоохоронців інших держав.    

2. Спроба створення спеціального трибуналу рішенням Ради безпеки ООН буде негайно заблокована послом росії, як постійним членом РБ.

3. Варіант створення спецтрибуналу через так званий багатосторонній договір передбачає: якщо міжнародний договір підписали і ратифікували більш як 60 країн, він визнається таким, що висловлює думку світової спільноти, навіть якщо цей договір не проходив схвалення в Генасамблеї або РБ ООН. Проте ратифікація такого договору затягнеться на невизначений час, нівелюючи усі плюси створення трибуналу. Крім того, у низки західних країн виникають побоювання, що тоді росія і китай можуть ініціювати створення симетричного «антиамериканського» трибуналу.

4. Ідея «гібридного трибуналу», тобто суду, який діятиме згідно з законодавством України, але за кордоном, а його суддями будуть одночасно українські та міжнародні судді, наразі не підтримується українською владою. Офіс Президента публічно заявив про неприйнятність ідеї створення такого інструменту розслідування злочину агресії рф, бо він перетворює процес міжнародного засудження російської агресії в звичайний судовий розгляд міждержавного конфлікту між Україною та росією.  

Аргументи оптимістів. 

1. Принцип імунітету «тройки» не зафіксований у жодних офіційних документах. Більше того, у Римському статуті, як базовому документі МКС, який ратифікували 123 держави світу, є окрема стаття №27, що визначає: цей суд може переслідувати навіть чинних глав держав та будь-яких інших посадовців, які скоїли міжнародні злочини.

2. Потенційним шляхом подолання вето росії в РБ ООН могло б стати її виключення з ООН і, відповідно, з Радбезу, але це варіант майбутнього. Більш досяжним є створення спецтрибуналу рішенням Генасамблеї ООН. За регламентом ГА ООН, подібне рішення можуть визнати «важливим», якщо за нього проголосують 2/3 держав, що присутні на засіданні (більше 100), а це цілком досяжно, якщо до лобіювання долучаться США і ключові члени ЄС.

3. Попри незгоду України, ідея «гібридного трибуналу» не знята з обговорення Єврокомісією, адже для України це усуває проблему імунітету російського керівництва, прискорює швидкість провадження і надає можливість заочного засудження.

Отже, значних результатів щодо притягнення путіна до відповідальності варто очікувати після реформи міжнародного кримінального права та усунення зазначених правових прогалин.